§12. Організація лабораторних занять з методики й техніки демонстраційного фізичного експерименту

Роботи зі шкільного демонстраційного експерименту можуть бути поділені на три цикли: загальне обладнання фізичного кабінету, демонстраційні досліди в основній школі; демонстраційні досліди в старшій школі.

Кожен студент повинен виконувати всі роботи за і графіком самостійно чи в ланці, що складається не більше, ніж з двох осіб.

До кожної роботи пропонується інструкція, в якій зазначені номер і назва роботи, література, мета й завдання.

Завдання містять:

а) вказівки, що потрібно вивчити теоретично для осмисленого розуміння сутності демонстраційних дослідів;

б) перелік і опис основних приладів для виконання роботи;

в) основні досліди з теми лабораторної роботи;

г) питання, на які студент повинний знайти відповіді;

д) вказівки щодо виконання роботи й звіту.

Виконання роботи розбивається на два етапи: теоретичний і практичний. Перший передбачає самостійну роботу студента в зручний для нього час. Він за підручниками фізики повинен теоретично вивчити дане питання, за описами ознайомитися з приладами, скласти план роботи (проведення дослідів), продумати відповіді на питання допуску.

Складаючи план роботи, студент повинен записати в зошит для лабораторних робіт номер і назву роботи, короткі дані про прилади, схеми та креслення установок (потрібно записати ішзву й марку приладу, можливі регулювання, призначення органів керування й ін.).

Схеми, як правило, даються в описі дослідів. Креслячи схеми, студент повинен використовувати загальноприйняті умовні позначення за ДСТ. Креслення установок повинні бути акуратними, лаконічними, чіткими, виразними, що розкривають їх сутність. Для більш глибокого вивчення демонстраційних досвідів студент повинен скористатися рекомендованою літературою, вивчити, а можливо, і внести в план інші варіанти перелічених інструкції дослідів.

У процесі виконання лабораторних робіт з методики й техніки шкільного фізичного експерименту кожен студент повинен опанувати наступними знаннями, уміннями і навичками:

1) знати призначення й правила експлуатації основного обладнання з фізики для середніх шкіл;

2) орієнтуватися в змісті демонстрацій до всіх тем шкільного курсу фізики.

3) уміти збирати будь-яку установку за схемою й описом;

4) оволодіти методикою й технікою проведення демонстрацій, лабораторних дослідів;

4) уміти пояснювати хід демонстрацій і робити висновки на основі одержаних результатів дослідів;

5) навчитися дотримуватися техніки безпеки при виконанні дослідів.

Кожен студент повинен виконати всі роботи за графіком самостійно чи в ланці, що складається не більше, ніж з двох осіб.

Виконання роботи розбивається на два етапи: теоретичний і практичний. Перший передбачає самостійну роботу студента в зручний для нього час. Він за шкільними та вузівськими підручниками повинен теоретично вивчити дане питання, за описами ознайомитися з приладами, скласти план роботи (проведення дослідів), продумати відповіді на питання допуску.

Складаючи план роботи, студент повинен записати в зошит для лабораторних робіт номер і назву роботи, короткі дані про прилади, схеми та креслення установок (потрібно записати назву й марку приладу, можливі регулювання, призначення ручок керування й ін.).

Схеми, як правило, даються в описі дослідів. Креслячи схеми студент повинен використовувати загальноприйняті умовні позначення за ДСТ.

Креслення установок повинні бути акуратними, лаконічними, чіткими, виразними, що розкривають їх сутність. Для більш глибокого вивчення демонстраційних дослідів студент повинен скористатися рекомендованою літературою, вивчити, а можливо, і внести в план інші варіанти перерахованих дослідів.

Можливий варіант оформлення результатів підготовки до заняття та виконання роботи практикуму показано нижче.

Варіант оформлення конспекту
(перша сторінка розвороту)

Тема: МАГНІТНЕ ПОЛЕ

1. Виявлення магнітного поля провідника із струмом. Дослід Ерстеда

Мал.1

Обладнання 1.Джерело постійного струму напругою 2... 12 В і допустимою силою струму до 10 А. 2. Товстий провідник. 3. З’єднувальні провідники. 4. 2 штативи ізолюючі. 5. Демонстраційна магнітна стрілка. 6. Ключ. 7. Реостат на 6 - 15 Ом.

2. Взаємодія провідників із струмом

Мал.2

1. Джерело струму (бажано таке, яке б дозволяло одержувати силу струму у колі до 10 А, (наприклад: В-24, або батарея акумуляторів). 2. Штатив з двома муфтами. 3. Саморобні тримачі для станіолевої стрічки. 4. Реостат на 6 - 10 Ом, якщо джерело не дає регульованої напруги. 5. Станіолева стрічка вирізана з обкладок паперового конденсатора довжиною 1-1,5 м. 6. Вимикач, з’єднувальні провідники.

План демонстрації 1. Над магнітною стрілкою, натягують товстий провідник, закріпивши його в штативах. Провідник приєднують через реостат і вимикач до джерела струму. 2. Замикають вимикач. Спостерігають відхилення стрілки. 3. Змінюють напрям протікання струму в провіднику і спостерігають поворот стрілки у протилежний бік. 1. Збирають установку. 2. Приєднують джерело струму через вимикач до клем нижнього тримача. 3. Замикають на короткий час вимикач і спостерігають відштовхування стрічок. 4. З’єднують між собою клеми нижнього тримача. Приєднують одну з цих клем та клему верхнього тримача через вимикач до джерела струму. 5. На короткий час вмикають струм. Стрічки відштовхуються. 6. Змінюють полярність підключення джерела струму і показують, що результати дослідів такі самі.

Особливості техніки постановки досліду Звернути увагу на орієнтацію провідника уздовж лінії магнітного меридіану. Варіант кріплення станіолевих стрічок Мал.3 Для підвищення ефективності досліду відрегульовують силу струму на максимально допустиме для джерела струму значення. Тому його кілька разів вмикають на кілька секунд.